Головна » Статті » На допомогу учню

Вулканізм. Гейзери, гарячі джерела. Землетруси.

 

Вулканізм і вулкани. Відомо, що в надрах Землі утворюється магма – вогненно-рідка речовина, яка насичена водяною парою й газами. Перебуваючи під тиском, магма шукає виходу на поверхню. Таким виходом стає тріщина в земній корі. Піднімаючись, магма прокладає трубоподібний канал – жерло, яке зверху закінчується чашоподібним розширенням – кратером. Через нього виливається на поверхню магма, вириваються чорний дим і стовпи вогню, викидається розжарене каміння. Із вивержених речовин на поверхні утворюється конусоподібна (або іншої форми) гора. Іноді кратерів виникає кілька: на вершині й схилах гори. Виверження вулкану може супроводжуватися землетрусом. Сукупність явищ, пов’язаних з підняттям магми з надр Землі та виливом її на поверхню, називають вулканізмом. Вулкан – це місце виходу магми на земну поверхню.

Під час виверження вулканів на земну поверхню надходять рідкі, тверді і газоподібні речовини.

Вогненно-рідка лава утворюється з виверженої магми. Вона розпечена до 1000 0С. Хоча лава й тече, але вона тверда, як камінь. Її потоки розтягуються на кілька кілометрів. Іноді лава розбризкується з кратера, утворюючи високі фонтани.

Твердих речовин часом вивергається значно більше, ніж лави. Вулканічні бомби – уламки лави завбільшки від кількох сантиметрів до кількох метрів у діаметрі, викинуті високо вгору. Вулканічний попіл – це дрібні уламки. Він може поширюватися на тисячі кілометрів.

Вулканічні гази і водяна пара виділяються спочатку з кратера, а потім – з лавових потоків. Гази і пара нагріті до дуже високих температур. Буває, що дуже в’язка магма, застигаючи в кратері, закупорює газам вихід. Це призводить до сильних вибухів. Виверження вулканів може бути короткочасним, або тривати дні й навіть місяці.

Діючі й згаслі вулкани. На суходолі налічують сотні діючих вулканів. Діючими називають вулкани, що вивергалися за пам’яті людства. Деякі з них нині перебувають на стадії затухання. Згаслими вважаються вулкани, про виверження яких не має свідчень в історії людства. Тільки конусоподібна форма, вулканічні гірські породи і кратер свідчать, що гора колись (мільйони років тому) була вулканом.

Вулкани можуть бути не тільки наземними, а й підводними. Останні вивергаються на дні морів й океанів. При цьому вода над кратером підводного вулкана піниться й клекоче. Часто після такого виверження з’являється новий острів. Це вулканічна гора, що утворилася на дні і своєю верхівкою здійнялася над поверхнею води.

Поширення вулканів. Нині на поверхні Землі відомо понад 600 діючих вулканів. Більшість з них зосереджена в тих самих сейсмічних поясах, що й землетруси. Їх розташування, як і районів землетрусів, пов’язане з межами літосферних плит, де утворюються глибинні розломи земної кори.

Тихоокеанський сейсмічний пояс кільцем обрамляє Тихий океан, утворюючи так зване “вогняне кільце”. Там зосереджено дві третини всіх наземних діючих вулканів. У Середземноморському сейсмічному поясі багато згаслих вулканів – в горах Кавказу (Казбек, Ельбрус), Ірану (Арарат) та ін. Згаслі вулкани, що вивергалися мільйони років тому, є і в Україні. У Карпатах вони утворюють Вулканічний хребет, Кримських горах – гірський масив Карадаг. У Атлантичному поясі крім наземних, багато підводних вулканів.  Післявулканічні явища. Після виверження вулкана можуть утворюватися гарячі джерела, гейзери, грязьові вулкани. Ці явища пов’язані з остиганням вулканічного осередку, що живив вулкан. Тривають вони тисячоліттями.  Гарячі джерела утворюються в тих районах, де неглибоко залягає ще неостигла магма. Своїм теплом вона нагріває підземні води. Через тріщини в земній корі вони можуть спокійно витікати на поверхню. Температура води в джерелах – понад +70 0С. У воді зазвичай розчинено багато мінеральних речовин, тому вона є лікувальною. На базі джерел працюють санаторії і водолікарні.

Гейзери – це джерела, що періодично викидають фонтани гарячої води й пару. Стовпи води здіймаються завдяки тиску перегрітої пари й газів під землею. Висота фонтану досягає десятків метрів. Нині люди навчилися використовувати гейзери й гарячі джерела для опалення будинків і вироблення електроенергії. Для цього збудовано спеціальні геотермальні станції.

Грязьові вулкани нагадують зменшені діючі моделі справжніх вулканів. Тільки в таких міні-вулканчиках на поверхню під тиском вулканічних газів виштовхується не лава, а гаряча грязь. Їх конуси дійсно мініатюрні – 1–2 м. Виверження відбувається більш-менш спокійно. Грязьові вулкани поширені на Камчатці, островах Ява і Сицилія. Іноді їх виникнення не пов’язане з вулканами. Тоді грязь на поверхню виштовхують гази зовсім іншого походження. “Невулканічними” є грязьові вулкани Керченського півострова в Україні.

Землетруси – це підземні поштовхи, що супроводжуються коливаннями земної поверхні. Їх викликають внутрішні сили Землі, що рухають літосферні плити. Ці сили спричиняють глибинні розриви земної кори. В зоні розриву миттєво зрушується земна кора. Упродовж кількох секунд товщі гірських порід зміщуються на кілька сантиметрів або навіть метрів у горизонтальному або вертикальному напрямках. Це породжує раптовий підземний поштовх. Місце в надрах, де виникає розрив і зміщення земної кори, називається осередком землетрусу. Він може розташовуватися на різних глибинах – від кількох десятків до 700 км. Від глибини залежить сила струсу земної поверхні: чим глибше, тим слабше. Від осередку в усі боки поширюється потужна сейсмічна хвиля. Її можна порівняти з хвилями від кинутого у воду каменя. Сейсмічна хвиля передає коливання земної тверді на великі відстані. Це через неї здригаються породи в надрах і завалюються будинки на поверхні. Поширюється коливання гірськими породами дуже швидко – до 7 км/с.

Над осередком на поверхні Землі знаходиться епіцентр землетрусу (з грецького “епі” – над). В епіцентрі сила поштовхів найсильніша. З віддаленням від нього вона зменшується. Сейсмічна хвиля охоплює величезні площі. Якщо епіцентр землетрусу розташовується на дні моря, то виникають моретруси. Тоді великі ділянки дна можуть швидко опуститися. Це в свою чергу спричиняє потужні велетенські хвилі – цунамі. Вони з великою руйнівною силою обрушуються на узбережжя, знищуючи все на своєму шляху.

Землетруси вивчає наука сейсмологія. Сейсмологи з’ясували, що в одних районах земної кулі землетрусів майже не буває, а в інших вони трапляються часто. У їх поширені є певна закономірність. Землетруси виникають на межах літосферних плит, у місцях їх розривів і зіткнення – вдовж розломів земної кори. Там, нагромаджене напруження надр, періодично розряджається землетрусами. Земля ніби випускає пар. Часто такі місця збігаються з гірськими районами (гори Кавказу, Середньої Азії, Північної і Південної Америки). Коли вчені нанесли на карту епіцентри землетрусів, то виявилося, що вони зосереджені в сейсмічних поясах Землі – Тихоокеанському, Середземноморському йі  Атлантичному. В Україні землетруси бувають у Карпатах (силою до 9 балів) і Криму (до 7 балів). Сильні землетруси називають катастрофами (з грецької – “загибель”, “кінець”). Для оцінювання їх сили використовують 12-бальну шкалу. Поштовхи силою в 1–3 бали відносять до слабких (їх відчувають тільки сейсмографи). Землетруси силою в 6 балів вважаються сильними (спостерігаються легкі пошкодження будівель), в 7 – дуже сильними (тріскаються будівлі), в 11–12 балів – катастрофічними (руйнується майже все). Щороку на Землі стається близько 100 тис. землетрусів.

 

Категорія: На допомогу учню | Додав: Таня (14.07.2016)
Переглядів: 553 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar