Головна » Статті » На допомогу класному керівнику

Під знаком Чорнобиля 30 років минуло

 

(виховна година До річниці аварії на Чорнобильській АЕС)

Мета: згадати про трагедію століття - вибух на ЧАЕС, поглибити знання учнів про неї, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, згадати героїзм ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає; формувати почуття відповідальності до навколишнього середовища, активну громадянську позицію та особисту відповідальність за долю суспільства, держави

Оформлення: плакат з епіграфом, тематичні малюнки,  фоторепортаж «Дзвони Чорнобиля»

Обладнання: магнітофон, сигнал "Тривога"

Форма проведення : виховна година 

 

Хід заходу

 

                                                                     Епіграф

Хай стане мир міцним у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль - попередження, набат,

Його уроки людство - не забуде.

М. Луків

Вчитель.  26 квітня 2016 року виповнюється 30 років від дня найбільшої техногенної катастрофи в історії людства – аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС).  Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль  - це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль. Сьогодні ми зібралися, щоб  пригадати трагічну подію не тільки нашої держави, а й усього людства.

Учень. Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти

А пам'ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

Учениця. Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко

Бо Чорнобиль - трава - не полин.

Учень. Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.

Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?

Учениця. Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю

Якже ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...

Вчитель. 26 квітня 1986 року... Була весна - квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ. Відбудовувались села, піднімались церкви. Але ніколи ще раніше людина не зводила собі історичного хреста, на якому сама ж і була розп’ята. Таким хрестом став для України Чорнобиль. Скільки українців поклали на жертвенник своє здоров’я та життя!

Учениця.  26 квітня 1986 року - день, який став тією гранню, яка розділяє наше життя до і після...Згадаймо лиш окремі епізоди цієї трагедії.    На протязі 25 квітня 1986 року були збої в роботі, які не дозволяли провести випробування четвертого ядерного реактора Чорнобильської АЕС. Була п'ятниця, кінець трудового тижня, країна чекала вихідних.

Учень. 25 квітня 1986 року на 4-м енергоблоці ЧАЕС планувався не зовсім як звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт. Але перед заглушенням ядерної установки керівництво ЧАЕС планувало провести деякі експерименти. Перед зупинкою були заплановані іспити одного з турбогенераторів станції в режимі вибігу з навантаженням власних нестатків блоку.

1год. 00хв. - відповідно до графіка зупинки реактора на планово-попереджувальний ремонт персонал приступив до зниження потужності апарата працюючого на номінальних параметрах. 14год. 00хв. - відповідно до програми іспитів відключається система аварійного охолодження реактора. Оскільки реактор не може експлуатуватися без системи аварійного охолодження, його необхідно було зупинити. Але дозвіл на глушіння апарата не було дано. І реактор продовжував працювати без системи аварійного охолодження (САОР).

Вчитель. 23год. 10хв. - отриманий дозвіл на зупинку реактора. Почалося зниження його теплової потужності до 1000-700 МВт відповідно до програми іспитів. Але оператор не справився з керуванням, у результаті чого потужність апарата упала майже до 0. У таких випадках реактор повинний глушитися. Але персонал не порахувався з цією вимогою. Почали підйом потужності.

1год. 00хв. 26 квітня - персоналу удалося підняти потужність до рівня 200 Мвт (теплових) замість покладених 1000-700.

1год. 20хв. - Для утримання потужності реактора з нього були виведені стрижні автоматичного регулювання, порушивши найсуворішу заборону працювати на реакторі без визначеного запасу стрижнів - поглиначів нейтронів. У той момент у реакторі знаходилося тільки шість стрижнів, що приблизно вдвічі менше гранично припустимої величини. 1год. 23хв. - Оператор закрив клапана турбогенератора. Подача пари припинилася. Почався вибіг турбіни. У момент відключення другого турбогенератора повинна була спрацювати ще одна система захисту по зупинці реактора. Але персонал відключив її, щоб повторити іспит якщо перша спроба не удасться

Учениця.  1год. 23хв. 40сек. - керівник зміни 4-го енергоблоку зрозумівши небезпеку ситуації дав команду натиснути кнопку найефективнішого аварійного захисту. Поглинаючі стрижні пішли вниз, але через кілька секунд зупинилися. Спроби ввести їх у реакторну зону не вдалися. Реактор вийшов з під контролю. 1год. 23хв. 44сек. - Потужність реактора різко збільшилася і приблизно в 100 разів перевищила проектну.

1год. 23хв. 45сек. ТВЕЛи почали руйнуватися. 1год. 23хв. Пішло два вибухи. Вибухи викинули палі даху четвертого блоку. У реактор проникло повітря. Повітря реагувало з графітовими стрижнями, утворити оксид вуглецю II (чадний газ). Цей газ спалахнув, почалася пожежа. Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км.

Учень. А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом раптом проступає на деревах. Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, яка прийшла на її землю.

Вчитель. Ті, хто тієї ночі не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум'я. Та ніхто тоді й гадки не мав, що те сяйво смертельно небезпечне. Відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і пішов на години, хвилини, секунди. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу...

Лунає сигнал "Тривога"

Вчитель. Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію. Відвага... Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу.

Учениця. За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.

23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення - направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.

УченьНезабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім’ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: „Тримайтесь ближче до життя, хлопці”.

Учениця. Душевні, добрі, сильні, вперті -

Змогли стихію подолать.

Комусь прийшлось назавтра вмерти,

Комусь - ще довго помирать.

Учень. Бій без траншей і без окопів...

Він увійшов у пам'ять літ.

Спасли чорнобильці Європу.

А може, цілий світ.

Учениця. Біду небачену зуміли

Від долі людства відвести,

А на чорнобильських могилах

Безмовні виросли хрести.

 Учень.

Безумство хоробрих -

Життя за життя.

Щоб тільки лишилися

Мати й дитя.

А думка людська

Пам'ятатиме вас.

А пам'ять людська

Повертатиме вас.

Безумство хоробрих -

Де вічність і мить,

Де згасли для вас

І життя, і блакить.

 

Вчитель. Героями, як відомо, не народжуються, ними стають. Деякі пожежники, незважаючи на смертельну радіацію, на дах енергоблоку виходили повторно. Всі вони знали, що борються з вогнем в умовах смертельної небезпеки, яку вивергає атомний реактор, але ніхто поста не залишив. О 5 годині ранку, за допомогою прибулих пожежників з багатьох інших частин пожежу було ліквідовано. Станцію врятували. Всі 28 чоловік затулили її собою. Всі сміливо і до кінця виконали службовий обов’язок, свою присягу. Шість чоловік загинули, але ввійшли в безсмертя. 

Ігнатенко  Василь Іванович

Кібенок Віктор Михайлович

Тищура Володимир Іванович

Ващук Микола Васильович

Титенок Микола Іванович.

Вони закрили нас від смертоносного лиха. Вічна слава героям! Вічна пам'ять, низький уклін усім покійним від усього людства.  Давайте вшануємо пам'ять про тих, хто першими прийняли на себе удар страшної екологічної катастрофи, хвилиною, мовчання. 

Хвилина мовчання - всі встають

Учень. Герої Чорнобиля відомі всьому світу. Їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки. У важких умовах вдалося загасити пожежу, попередити   її розповсюдження на інші енергоблоки...

Учениця. Суворий екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. .Усі діяли героїчно, самовіддано.

Учень. Молоде, вогненне покоління.

Ви, як пам’ять у тривожнім світі

Раду незнищенного коріння.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали

Не до подвигів і не до звершень

Ви ж собою людство заступали.

Та серця, мов кремені, не вгасли

Залишались іскрами на тверді

Тільки жити - в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісню родоводу.

А лишилась вірності присяга.

Батьківщині. Матері. Народу.

Вчитель.  Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь - знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила трагічні наслідки. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

Учениця. Чорнобильське лихо...    Радіація...  Радіонукліди... Скільки тривоги внесли ці слова у наше життя! Біда причаїлася скрізь: і у ґрунті, й у воді, у повітрі, у їжі. Там, де радіоактивні опади випали густо, понесла втрати і природа.  Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Зявилось нове поняття: рижий ліс - це заражені, мертві дерева.

Учень. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами.  Чорний круг невідомо скільки років залишиться незагойною раною на лоні природи, закарбується у серцях людей.   На території України щонайменше  400 тис. жителів були змушені залишити свої домівки, обжиті, влаштовані місця, речі, які також почали випромінювати радіацію. 

Учениця.

Що трапилось, мій краю?

Не чути вже твоїх пісень.

В садочках дітвора не грає

Все більш пустих стає осель.

Крило Чорнобиля накрило

Домівки, луки і ліси.

Блищить ота підступна сила

В краплях досвітньої роси.

Та не корились ми ніколи.

А м'яла ж терниця не раз.

Іще нам усміхнеться доля.

Я вірю в той прийдешній час.

Учень.   Став край наш зоною,  де атом

Людськії долі обпалив.

Хоч можна тут перебувати,

Та жити й Бог сам не велів.

Вчитель. У 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа, і в жовтні цього ж року реактор був повністю виведений з експлуатації. У грудні 1995 року був підписаний меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і урядами країн «великої сімки» і Комісією Європейського Союзу, згідно з яким почалася розробка програми повного закриття станції до 2000 року. 15 грудня 2000 року був назавжди зупинений реактор останнього, третього, енергоблока. Через роки після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини.  Чорнобильська зона вже не є закритим об'єктом:  іноземним туристам дозволено фотографувати на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип'ять, околиці рудого лісу.

Учень. Подій могло не буть цієї ночі,

А скільки сили віддано й життів

За те, що хтось там, десь там був неточний,

За те, що хтось у чомусь поспішав.

Чорнобиль - тільки лиш маленька віха

Загрозливої для людей біди,

Він є відлунням ядерного віку

Й можливо, в нім майбутнього сліди.

Вчитель. Аварії в Чорнобилі та Фукусімі - хіба це не аргументи на користь відмови від ядерної енергетики? Сьогодні багато спеціалістів зауважують, що не можна порівнювати аварії в Фукусімі та Чорнобилі. Однак той факт, що Україна і досі не подолала наслідків катастрофи 30-річної давності, і навіть в такій розвиненій країні як Японія можливі суттєві аварії, знову посилюють голоси противників ядерної енергетики.

Учень.  За днями дні - минув повільно рік,

За днями дні - й 30-й вже минає.

 Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться. Ні! Ні!

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль - попередження, набат.

 Його уроків людство не забуде.

Вчитель.  Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо і сьогодні. Ми всі хочемо, щоб більше ніколи й ніде у світі не повторилося подібне лихо. У цьому році ми, як уже говорилося, відзначаємо річницю тих страшних чорнобильських подій. Але це не свято. Це зовсім інша річниця, яка не терпить фальші, показухи, надуманості. 26 квітня - це день, коли кожна людина повинна поставити перед собою такі питання: Хто я? Для чого я живу на світі? Як живу? Як дію? Чим можу допомогти іншій людині, яка потребує моєї допомоги? Адже сама природа зробила нам застереження: люди, не будьте байдужими, жорстокими, безпечними, пам'ятайте, що доля планети, доля всього людства, наше з вами майбутнє у ваших руках.

Б'ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля... Вони нагадують: Пам'ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм, одухотвореністю. Пам'ятаймо!

 

Категорія: На допомогу класному керівнику | Додав: Таня (15.07.2016)
Переглядів: 73 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar