… АКТОРСЬКА МАЙСТЕРНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ – ЦЕ ЧАСТИНА УСПІХУ.

«Для мене в моїй практиці— стали вирішальними такі «дрібниці»:

- як стояти, як сісти, як підвестися зі сті­льця з-за столу,

- як підвищити голос, усміхнутися, як подивитись...

Усе це потрібно, без цього не може бути хорошого вихователя».  ( А. Макаренко)

Уміння людини, особливо тієї, яка за своїми професійними функціями мусить багато спілкуватися з іншими людьми, цілеспрямовано впливати на них, залучати до своїх ідей — це складні вміння, в яких поєднано драматургічну майстерність і закони психології навіювання. Адже відомо, що державні та громадські діячі різних рангів, намагаючись отрима­ти симпатії й підтримку народу, певних верств насе­лення, проходять спеціальну підготовку за допомо­гою психологів, акторів, дизайнерів, косметологів, які сприяють створенню привабливого образу народного обранця.

Не меншою мірою така підготовка потрібна вчи­телеві, але поки що є лише перші спроби в окре­мих навчальних закладах. Ми обмежимося лише деякими порадами молодому вчителю. Ці поради випливають з багатовікового педагогічного досвіду людства, з думок великих педагогів минулого. Зрозуміло, що кожен учитель — неповторна особис­тість, а тому не може бути єдиного образу педагога, йдеться про певні вміння, якими має оволодіти ко­жен.

1. Уміння триматися в присутності учнів, «подавати себе» в спілкуванні з ними.

• Тримайтеся невимушено, будьте самим со­бою.
• Будьте стриманими і володійте собою, нама­гайтеся «не виходити з себе».
• Розумно поєднуйте доброзичливість і вимог­ливість.
• Упевненість у собі, витримка, відсутність пані­братства мають бути вашими основними рисами.
• Володійте своїм настроєм, аналізуйте, чи до­цільно в даній ситуації демонструвати, як вам не­легко.
• Виробляйте в собі психологічну стійкість, умін­ня протистояти «террру середовища».        /

2. Виразність і дійовість мовлення: «вміти сказати так, щоб... вони у вашому слові відчули вашу волю, вашу культуру, вашу особистість».  

• Оволодійте грамотним, яскравим, образним мовленням, щоб діти вас розуміли. Уникайте слів-паразитів.
• Будьте щирим у розмові з учнями — вони швидко розпізнають фальш.
• Ваше мовлення має бути емоційним, доноси­ти до дітей вашу впевненість і переконання, зверта­тися до серця дитини.
• Не бійтеся жартувати, забарвлюйте ваше мов­лення яскравими порівняннями.
• Навчіться уникати зайвих слів, кожне ваше слово має бути вагомим, уникайте монотонності, збагачуйте ваше мовлення різноманітними інтона­ціями.

3. Уміння радіти і виявляти гнів.   

Може виникнути запитання: а чого тут учитися? Невже так складно радіти і гніватись, і яке це має значення в педагогічному процесі? Але тут виника­ють ще два важливих запитання.

Чи взагалі вчитель має право на гнів? Американ­ські вчителі, наприклад, бояться підвищувати голос на учня, якщо він, скажімо, називає вчительку «ста­рою сучкою» або приходить на урок у нетверезому стані, накурившись наркотиків. Гнів учителя вважа­ється неповагою до учня, порушенням його прав і за це можуть ще й засудити.

Є й серед наших учителів думка: що б не стало­ся, учитель не має права обурюватися, висловлюва­ти свого гніву.

Проте ми підтримуємо думку А. Макаренка: учи­тель має право і на гнів. Він — не робот, а людина, громадянин, і має право висловлювати своє обурен­ня негідними вчинками учнів. Але цей гнів не пови­нен бути наслідком особистої неприязні до учня, а має виражати ставлення до моральної суті вчинку учня.

Іноді вчитель радіє, сміється, виходячи за якісь розумні межі, коли стає об'єктом глузувань з боку учнів. А в гніві бігає класом, ображає всіх, хто по­трапив на очі, кидає класний журнал тощо. Він смі­шний у ці хвилини. Учні іноді навмисно доводять учителя до такого стану. Отже:

• Не гнівайтеся, не обурюйтеся з кожного при­воду; якщо це часто повторюється, учні перестають реагувати.
• «Вибухнути» можна, але зрідка, так, щоб діти відчули серйозність моменту.
• Не втрачайте самоконтролю, коли вислов­люєте обурення (тут може бути елемент щирої «гри»).
• Контролюйте себе, коли радієте, смієтеся, за­хоплюєтесь, не перетворюйтеся на блазня в очах дітей.

4. Естетична виразність. 

• Будьте завжди підтягнутими перед учнями, скоректуйте свою ходу, якщо вона може викликати негативне ставлення, неприємні асоціації.
• Прагніть уникати поквапливості, метушливос­ті або безпричинного перебування серед учнів
• Розкутість, відкритість, контактність — най­важливіші риси поведінки вчителя, але за умови від­чуття міри.
• Намагайтеся одягатися модно, але не поспі­шайте випереджати моду.
• Не забувайте про акуратність і чистоту свого одягу, його відповідність ситуації (урок, урочисте свято, праця на шкільному подвір'ї, похід, екскурсія тощо).

Отже, послухаймо ще раз А. Макаренка:

«Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився промов­ляти «йди сюди» з 15—20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів на обличчі, в голосі. І тоді я не бояв­ся, що хтось до мене не підійде або не почує того, що треба»